Чи дійде російський газ до берліна?

– Чому досі не розпочато добудова СП-2? Адже після піврічних мандрів, обійшовши півсвіту, російський трубоукладач «Академік Черський» дістався до вод Балтики. Він міг би оперативно приступити до роботи?

– Дійсно, на початку літа судно дійшло до німецького порту Мукран, який є точкою постачання СП-2. Там складуються труби і всі необхідні для будівництва газопроводу комплектуючі. Саме з цього відправного пункту здійснюється технічне постачання процесу. У тому ж порту, на сусідньому причалі, стояла трубоукладальних баржа «Фортуна», яка також здійснювала поставки деталей, необхідних для майбутнього будівництва газопроводу. Обидва судна могли приступити до робіт в будь-який час, оскільки відповідали всім юридичним і технологічним характеристикам європейських нормативів. У тому числі відповідали вимогам, які висунула Данія для укладання труби в своїй акваторії.

Основна проблема полягала в санкціях. За вимогами, які пред’являла Данія, судна-трубоукладчики, які будуть працювати в її водах, повинні мати так званої динамічної системою позиціонування. Вона необхідна для того, щоб при укладанні труби судно могло так управляти своїми рухами, щоб залишатися на одному місці. «Фортуна» такою системою не володіє. Компанія-оператор проекту Nord Stream 2 подала заявку в данський уряд з проханням дозволити баржі все ж приступити до роботи. Оператор запропонував зміцнити баржу, приставивши до неї кілька буксирів, які на тросах змогли б при необхідності маневрувати і не дозволяти судну відхилитися від зони виробничих робіт.

– Але ж дозвіл від Данії отримано. За що ж справа?

– У попередній раз, коли датчани розглядали чергову заявку Nord Stream 2, вони кілька разів затягували з відповідями, що стало основною перешкодою для запуску газопроводу в встановлені терміни – до кінця 2019 року. У свою чергу, «Газпром» намагався зрозуміти, чи буде використано в завершенні будівництва газопроводу одне або два підготовлених судна. Як бачите, зараз «Фортуні» дали дозвіл, і вона рушила в дорогу. Тепер справа піде набагато швидше. Для завершення проекту потрібно прокласти дві нитки: одна протяжністю близько 70 км, інша – 40 км. Ця ділянка, який виявився таким коротким, прокладав найшвидший трубоукладач в світі Pioneering Spirit. Тепер «Газпрому» необхідно визначитися, як надалі розподілити роботи: будівництво однієї нитки можна доручити «Академіку», а інший – «Фортуні». Є також версія, по якій «Академік Черський» так і не пройшов модернізацію, щоб зварювати труби великого діаметру, які використовуються на СП-2 (раніше судно будувало газопроводи на шельфі Сахаліну, і там труби були меншого діаметра), а «Фортуні» складно укладати труби на великих глибинах. Тому суду можуть працювати в зв’язці: «Фортуна» буде зварювати труби, передавати нитку на «Академік Черський», а той буде укладати її на дно.

– Технологічні обставини – єдині, за якими будівництво СП-2 до сих пір не завершено?

– За іншою версією, Німеччина, яка активно підтримує СП-2, а її компанії є учасниками проекту, відтягувала час, оскільки США пригрозили черговими санкціями (Вашингтон збирається накласти обмеження вже не тільки на німецькі компанії, але і на державні структури цієї країни, якщо Берлін буде надалі надавати підтримку завершення будівництва газопроводу. – «МК»). Можливо, основні посили німців, з якими вони звертаються до Росії, полягали в наступному: «Не починайте активно добудовувати трубу, і тоді американці можуть частіше закривати очі на лобістські заяви на користь СП-2, які роблять наші політики в Європарламенті. В іншому випадку Вашингтон піде на найжорсткіші рішення ». Берлін просив Москву почекати з проведенням укладання, щоб німецький лобізм подіяв.

– Наскільки Росія готова йти на компроміси заради добудови СП-2?

– Після того як труба прокладена на 93% – з німецького берега її видно в бінокль, – кидати проект ніхто не має наміру. Для Росії добудова СП-2 є принциповим питанням. Президент Володимир Путін захоплюється історією і бачить аналогії середньої давності стосовно нинішньої ситуації. За радянських часів американці також намагалися перешкодити початку і збільшення поставок блакитного палива з нашої країни в європейські держави. Якщо зараз Вашингтон пропонує Європі відмовитися від російського газу на користь СПГ, то тоді він просував дешеве вугілля, вироблений власні родовища. Проте Кремлю тоді вдалося впоратися з усіма перепонами, і тепер частка російського газу в європейському енергетичному балансі досягає 40%. Тому Путіну принципово знову впоратися з списку санкцій тиском.

– З чим були пов’язані юридичні колізії, що оточують проект і заважають процесу? Навіщо «Газпром» передав обидва трубоукладника у власність незалежним структурам?

– «Газпром», швидше за все, хотів перестрахуватися і де-юре віддалитися від «Академіка». «Фортуна» вже належала іншій, приватної компанії – «Межрегіонтрубопроводстрою», яка володіє кількома баржами. «Академіком» володів «Газпром флот». Ця компанія належить «Газпрому» і також потрапляє під американські санкції. Тепер власника поміняли на такий собі «Самарський теплоенергетичний майновий фонд», якого обмеження начебто не стосуються.

Хоча в тексті санкцій від 2019 року говориться, що в разі, коли здійснюються подібні маневри, на нового власника судна автоматично поширюються санкції, юристи «Газпрому» все ж намагалися за рахунок подібного ходу заховати «Академіка» від обмежень. Бували випадки, коли при нових санкціях юридично віддалені «дочки» не потрапляють під них. Наприклад, один з вітчизняних холдингів деякий час назад вивозив венесуельську нафту. Щоб перекрити канал постачання, Вашингтон наклав санкції на його дві трейдинговие «дочки», але на материнську компанію обмеження не поширилися, і поставки продовжилися. «Газпром» намагався повторити цей трюк, тільки на цей раз газовий концерн хотів уберегти від удару «Газпром флот». У компанії сподівалися, що, коли «Академік» досягне Балтійського моря, санкції не перейдуть на головну компанію. Проте американці намагаються видавлювати росіян зі світової газового ринку. Тому Вашингтону важливо накласти обмеження на сам «Газпром», на який зараз, по суті, санкції не поширюються. Тому компанія спробувала прикритися від претензій і нівелювати ризики за рахунок маловідомого самарського фонду. Разом з тим, коли «Академік» ще рушив в балтійську акваторію, «Газпром» усвідомлював, що в списку санкцій він скоро може приєднатися до своїх «дочок», і на таку жертву був готовий піти.

– У чому відмінність останнього пакета американських санкцій проти СП-2 від тих, які Вашингтон вводив раніше?

– Основним посилом санкцій є прагнення американців перешкодити експансії Росії на європейський енергетичний ринок. Однак СП-2 не має на увазі підписання нових контрактів на поставку газу. Обсяги експорту російського блакитного палива не змінюються. Наша країна лише диверсифікує маршрути поставок.

Вашингтон же суперечить сам собі: з одного боку, американці стверджують, що діють в інтересах дружньої їм України. Адже завершення СП-2 може привести до зупинки транзиту російського палива через українську територію і жорстокому кризі в економіці Незалежної. З іншого боку, Вашингтон не приховує, і це прописано в давно прийнятому пакеті санкцій, що обмеження проти Росії вводяться для підтримки видобувних компаній США.

Американці усіма силами намагаються перешкодити створенню нових надійних газопроводів з нашої країни в Європу. Вони самі розраховують керувати паливним ринком Старого Світу: замкнути Росію на українському транзиті, потім під будь-яким приводом цей транзит перекрити, домогтися дефіциту і підвищення цін на газ в європейських державах і розширити поставки власного СПГ до Європи. Це призведе до збільшення видобутку вуглеводнів в США, зростання там робочих місць.

Останній пакет санкцій проти СП-2 конкретизує ті обмежувальні заходи, які були зафіксовані в попередньому пакеті, прийнятому в минулому році. Тепер можуть заборонити страхувати і модернізувати суду, які беруть участь в проекті. Також санкції можуть бути накладені на буксири, які підвозять нові партії труб до місця будівництва.

Ще одним важливим аспектом, який особливо турбує німецьку сторону, є заборона на обслуговування роботи газопроводу і можливі непорозуміння, пов’язані з видачею всіляких сертифікатів. Справа в тому, що всі ділянки СП-2, що проходять по території Німеччини, давно побудовані. Після початку експлуатації газопроводу німцям доведеться підтримувати його стабільну роботу і стежити за дотриманням екологічних нормативів. У новому обмеженому пакеті США передбачаються санкції проти компаній, які обслуговують трубу. Багато з них будуть мати німецьке підданство.

– Іншими словами, Вашингтон готовий піти через російського трубопроводу на прямий конфлікт зі своїм головним союзником у Європі – Берліном?

– Так. І німецьке суспільство все частіше проявляє обурення жорсткістю американського впливу на СП-2, до якого Вашингтон не має ніякого відношення. Серед німців зростає роздратування. Не виключено, що скорочення чисельності американських військ на німецькій території також пов’язано з розбіжностями щодо СП-2.

– Так які перспективи Росії на європейському енергетичному ринку? Чи залишиться російський газ самим конкурентоспроможним видом блакитного палива? Чи не витіснять його зростаючі поставки СПГ з Катару і США?

– За собівартістю американський СПГ поки програє російській сировині. Саме виробництво сланцевого палива в даний час вимагає серйозних інвестицій. За нею йдуть витрати на скраплення газу та його транспортування до покупця. Останнім часом компанії, які займаються поставками сировини з США в ЄС, зазнають збитків.

Інша працювати зі зрідженим паливом з Катару, яке вважається найефективнішим у світі. Але в основному експорт СПГ з цієї країни спрямований в бік Азії, в тому числі в Японію, Китай і Південну Корею. Хоча Катар і експортує блакитне паливо в Європу, значно нарощувати поставки в Старий Світ Доха поки не поспішає, вважаючи це недоцільним. Тому у «Газпрому» залишаються всі шанси зберегти свою частку на європейському ринку.

– Чи можна стверджувати, що останні перешкоди на шляху СП-2 будуть пройдені і в доступному для огляду майбутньому трубопровід буде побудований? В які терміни слід очікувати його введення в експлуатацію?

– Перешкоди, які були створені ще в 2019 році американськими санкціями, збереглися. Вони можуть бути посилені введенням нових санкцій, які заборонять страхування судів, що беруть участь в завершенні будівництва СП-2, і іншими подібними заходами. Але «Газпром» здатний подолати всі ці труднощі. Тому етап добудови, швидше за все, буде завершено. Однак далі все буде залежати від європейців. Чи будуть вони виконувати власні закони і дадуть дозвіл на введення газопроводу в експлуатацію або ж проігнорують власне законодавство, щоб виконати санкційні обмеження США, – це питання залишається відкритим. Передбачається, що СП-2 буде введений в експлуатацію в першому кварталі 2023-го.

ЩО ТАКЕ «ПІВНІЧНИЙ ПОТІК-2»?

Магістральний газопровід з Росії до Німеччини через Балтійське море

Протяжність – 1234 км (по двом ниткам – 2468 км).

Пропускна здатність кожної з ниток – 27,5 млрд кубометрів на рік.

Проходить через економічні зони і територіальні води Німеччини (85 км), Данії (147 км), Росії (118 км), Фінляндії (374 км) і Швеції (510 км).

Капітальні витрати – € 8 млрд.

Загальна вартість проекту – в € 9,9 млрд.

Основні інвестори – Engie (Франція), OMV (Австрія), Royal Dutch Shell (Великобританія / Нідерланди), Uniper і Wintershall (Німеччина) – кожна по € 950 млн.

Оператор і керуюча компанія проекту – Nord Stream 2 AG (на 100% належить «Газпрому»).

Спочатку введення в лад був запланований на кінець 2019 року, але через затримки, пов’язаної з відмовою Данії в дозволі на укладання газопроводу в своїх територіальних водах, початок експлуатації СП-2 поки відкладається. Нова дата, названа «Газпромом», – початок 2023 року.