Чи не можемо повторити

Каліфорнія – один з найбільш економічно розвинених американських штатів. Рівень номінального ВВП штату дозволяє одному регіону всерйоз змагатися з цілими країнами в рейтингу найбільших економік світу. У топ-5 найбільших економік планети штат можна було записувати ще в 2002 році.

Номінальний ВВП – вартість кінцевих товарів і послуг країни або регіону, виражена в поточних ринкових цінах. Показник залежить від зміни цін. При ситуації, коли у двох держав номінальний ВВП дорівнює, але рівень цін різний, одна грошова одиниця дозволить купити різну кількість товару.

Однак справи не завжди йшли гладко: коли Джеррі Браун в 2011 році змінив на посту губернатора Каліфорнії Арнольда Шварценеггера, то зіткнувся з 27 мільярдами бюджетного дефіциту. У 2012 році Каліфорнія на тлі рецесії, що послідувала за глобальною економічною кризою 2007-2008 років, за обсягом економіки могла претендувати тільки на 10 позицію в рейтингу МВФ. Однак за час роботи на посаді губернатора Браун зміг не тільки повернути економічне зростання і ліквідувати бюджетний дефіцит, а й вийти на профіцит в шість мільярдів. За шість років губернаторства йому вдалося збільшити ВВП штату з 1,9 трильйона доларів в 2011 році до 2,7 трильйона в 2017-м – це 14 відсотків від ВВП США в цілому. Тільки за період з 2016-го по 2017 рік валовий внутрішній продукт штату виріс на 127 мільярдів доларів.

Згідно з даними по реальному ВВП (розраховується з урахуванням інфляції в цінах базового року), середньорічні темпи зростання економіки штату за останні 10 років були вище, чим темпи зростання економіки всієї країни. Реальний ВВП Каліфорнії в 2007-2010 роках зростав щорічно на 1,8 відсотка, а реальний ВВП США – на 1,2 відсотка. У 2017 році реальний валовий внутрішній продукт регіону збільшився на три відсотки, в той час як в середньому по країні показник виріс на 2,1 відсотка. Доходи каліфорнійців в 2018 році теж росли швидше, чим в середньому по країні. Річний дохід жителя штату склав 58 272 долари (шосте місце серед американських регіонів) – це на 16 відсотків вище, чим в середньому по Америці (50 392 долара). В цілому доходи каліфорнійців в період між 2007-му і 2017 роком зросли сильніше, чим доходи жителів США: щорічне зростання в Каліфорнії склав 2,9 відсотка проти 2,4 відсотка в середньому по США.

Реальний ВВП – вартість кінцевих товарів і послуг країни або регіону з урахуванням інфляції. Реальний ВВП відображає вартість всіх вироблених в даному році товарів і послуг, виражену в цінах базового року (рік, який приймається за 100 відсотків, до показників якого наводяться при порівнянні показники наступних років).

Реальний ВВП Каліфорнії в 2017 році збільшився завдяки зростанню фактично всіх секторів економіки: за даними департаменту фінансів штату, єдиним сектором, який в 2017 році не опинився в плюсі, стало сільське господарство. Найбільший кластер – фінанси, страхування, нерухомість, оренда і лізинг – склав п’яту частину реального ВВП регіону і виріс на 26 мільярдів доларів. На частку «професійних і бізнес-послуг» довелося 13 відсотків, на державні інститути і корпорації – 12 відсотків, сектор інформації та технологій, а також соціальний сектор (освіта, охорона здоров’я і соціальні інститути) додали ВВП дев’ять і сім відсотків відповідно. Решта 38 відсотків валового внутрішнього продукту штату склали доходи від більш дрібних галузей, в тому числі від Голлівуду.

Американська кіноіндустрія, всупереч очікуванням, не є однією з основних статей доходу штату і навіть округу Лос-Анджелес. «Хоча Голлівуд хотів би бути хвостом, який виляє собакою, економіка регіону сильно диверсифікована. Голлівуд, звичайно, не можна назвати несуттєвою частиною економіки штату, проте його не можна назвати і найважливішим », – сказав американський письменник Дональд Уолден, який займав пост заступника мера одного з каліфорнійських міст в окрузі Лос-Анджелес. Незважаючи на те що в Каліфорнії, а саме в Лос-Анджелесі, розташовані знамениті кіностудії Disney, Sony Pictures, Paramount Pictures, 20th Century, Warner Brothers, Universal Studios і Pixar, ці компанії навіть не входять в рейтинг найбільших місцевих роботодавців.

Найбільше робочих місць в окрузі Лос-Анджелес надають державні інститути – офіси місцевої влади, школи, університети, міські служби, система охорони здоров’я. Перша компанія в рейтингу, пов’язана з кінобізнесом, за даними за 2016 рік, – це Disney. Студія займає лише 16-е місце в рейтингу і дає роботу всього 12,5 тисячі осіб. Дані за 2015 рік також свідчать про те, що зйомки фільмів і звукозаписна індустрія надали тільки 2,4 відсотка всіх робочих місць в приватному секторі Лос-Анджелеса. Крім цього, список найбагатших людей округу Лос-Анджелес очолює аж ніяк не представник Голлівуду, а бізнесмен з Кремнієвої долини – ним став глава Tesla Ілон Маск. В цілому з майже 30 осіб, які увійшли до рейтингу, тільки четверо є представниками індустрії розваг.

Вплив Голлівуду на каліфорнійську економіку все ж не можна назвати незначним: штат заробляє мільярди доларів на те, що супроводжує цій індустрії, – туризмі та розвагах. Каліфорнія отримує дохід від послуг, пов’язаних з потоком людей, які відвідують регіон, орендують машини, купують бензин, бронюють готелі, відвідують місцеві ресторани і магазини. У 2017 році доходи від туризму зростали сьомий рік поспіль і склали 132,4 мільярда доларів (на 4,8 відсотка більше, чим роком раніше – 126,3 мільярда доларів). Частка цієї індустрії у ВВП регіону склала 74,9 мільярда доларів – це близько 2,7 відсотка від усього валового внутрішнього продукту Каліфорнії.

Не менш вагомий внесок у розвиток місцевої економіки вносять компанії зі списку Fortune 500, чиї штаб-квартири розташовуються в тому числі в Кремнієвій долині. Так, в Каліфорнії знаходяться головні офіси Apple, Cisco, eBay, Facebook, Google (Alphabet Inc.), Hewellet-Packard, Intel, Tesla, Yahoo! (Verizon Communications) і Xerox. Тільки Apple за минулий фіскальний рік показала дохід в 229 мільярдів доларів – це майже в шість разів більше, чим ВВП штату Вайомінг (40,3 мільярда доларів) і в 3,5 рази більше обсягу Фонду національного добробуту Росії.

Крім технологічних корпорацій, в Каліфорнії базуються штаб-квартири інших найбільших світових компаній, наприклад, виробника фармацевтичних препаратів McKesson Corporation (у 2017 році його прибуток склав 198,5 мільярда доларів). У Каліфорнії розташований головний офіс Chevron – другий за величиною після Exxon Mobil енергетичної компанії США і однієї з найбільших корпорацій в світі. Також в Каліфорнії базуються Wells Fargo (один з найбільших банків США, який можна порівняти з Bank of America, Citigroup і JPMorgan Chase), корпорація Oracle (великий виробник програмного забезпечення), платіжна система Visa, найбільший ритейлер одягу в США Gap, а також група CBRE – провідна світова компанія в сфері нерухомості.

Говорячи про каліфорнійському успіху, Лі Оганян (Lee Ohanian), професор економіки Університету Каліфорнії, пояснив, що одна з причин такого рівня економічного розвитку штату – висока продуктивність праці, адже в Каліфорнії проживає всього 39,5 мільйона чоловік у порівнянні з 147 мільйонами в Росії і, наприклад, 65 мільйонами в Великобританії. Однак цей сценарій високої продуктивності, по всій видимості, підходить не тільки Каліфорнії, але і іншим американським штатам: у 2017 році номінальний ВВП Техасу склав 1,7 трильйона доларів, а Нью-Йорка – 1,6 трильйона доларів, що відповідає обсягу ВВП Росії . При цьому в Техасі проживає трохи більше 28 мільйонів чоловік, а в Нью-Йорку – 19,8 мільйона чоловік.

Це фіаско, братан

Російська влада вже не перший рік намагаються ввести Росію в п’ятірку найбільших економік світу, проте повторити успіх Каліфорнії у нас поки не вийшло, і номінальний ВВП Росії відстає від обсягу валового внутрішнього продукту американського штату на трильйон доларів. Незважаючи на це в Кремлі не втрачають присутності духу: Володимир Путін 7 травня 2018 року, в день інавгурації, підписав указ про те, що Росія повинна увійти в топ-5 економік до 2024 року. Такі заяви президент робив і раніше: у 2007 році глава держави говорив, що Росія повинна увійти до п’ятірки лідерів до 2017 року, в 2008 році межа була відсунута до 2020 року. У 2011-му році подібні заяви Путін робив двічі: згідно з першим (в червні), верхня межа входження Росії в топ-5 економік світу відсувалася до 2023 року, згідно з другим (у вересні) – глава держави вважав цю задачу абсолютно здійсненним вже до 2016 році. У 2012 році Путін скоротив і цей термін: виступаючи перед Держдумою, він заявив, що «вже в найближчі два-три роки Росія увійде до числа п’яти найбільших економік світу» – тобто це повинно було трапитися не пізніше 2015 року.

Однак на тлі світової економічної кризи 2007-2008 років, санкцій щодо Росії, що послідували в 2014 році через Україну і Криму, падіння вартості нафти і ослаблення гривні завдання виявилося важко здійснюваною. За підсумками 2017 року ВВП Росії зріс на 1,5 відсотка, а рівень інфляції став найнижчим в новітній історії (2,5 відсотка). Директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард навіть похвалила Росію за зразкові макроекономічні показники. Однак, незважаючи на ці досягнення, за десять років, що минули з першого заяви Володимира Путіна про входження Росії в топ-5 економік, країна, за даними МВФ, так і не піднімалася в списку вище восьмої позиції (в 2008-му, 2012-му , 2013-му роках), хоча і не опускалася нижче 12-й (2009-й, 2015-й, 2016 й і 2017-й роки).

Дещо іншу щорічну статистику наводить Світовий банк (розрахунки обох фінансових інститутів виробляються за різною методикою і можуть відрізнятися), але і за його інформацією Росія за цей період не піднімалася вище 8-го місця і не опускалася нижче 12-го. Кращі результати економіка країни показала в 2012-му і 2013 роках, гірші – в 2009-му, 2015-му і 2016-му. Дані за 2017 рік Світовий банк поки не оприлюднив.

Однак, за словами міністра економічного розвитку Росії Максима Орешкіна, мова в президентському указі йде зовсім не про входження в список п’яти найбільших економік світу за обсягом номінального чи реального ВВП, а про топ-5 країн з найбільшим валовим продуктом за паритетом купівельної спроможності. Цей показник вважається дуже умовним – він розраховується в американських доларах і встановлює купівельну спроможність валюти країн по відношенню до одного набору товарів (наприклад, бігмак), прибираючи різницю в цінах і нівелюючи скачки курсів валют. Такий показник щорічно публікують МВФ і Всесвітній банк тільки для держав. Згідно з даними МВФ за 2017 рік і даними Світового банку за 2016 й, Росія займає в рейтингу ВВП за ПКС шосте місце, США в ньому виявилися на другій позиції. Таким чином, згідно з обсягом ВВП за ПКС, Росія дійсно виявилася на порозі п’ятірки лідерів рейтингу, і від входження в топ-5 її відділяє лише одна позиція.

Однак показник ВВП за ПКС, незважаючи на його широке використання, в дійсності не дає уявлення про добробут людей, які проживають на території тієї чи іншої країни, а показує, скільки в американських доларах стоять всі товари і послуги, вироблені Росією або будь-якою іншою країною за рік . Для того щоб оцінити добробут населення, економісти зазвичай використовують ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності – показник, який розраховується в доларах США і дозволяє побачити, скільки протягом року в країні виробляється товарів і послуг в перерахунку на одного жителя.

Відповідно до такого розрахунку, по добробуту населення лідирують такі країни, як Катар, Люксембург, Сінгапур та Ірландія. Росія в цьому рейтингу участі не потрапляє навіть в топ-50 країн і займає, за даними МВФ, 52 місце з 27,83 тисячі доларів на людину. США ж не входять до першої десятки країн і займають 12 місце з 59,5 тисячі доларів на душу населення. Краще, чим у Росії, показники виявилися, зокрема, у таких країн, як Малайзія, Польща, Естонія, Литва, Португалія, Тринідад і Тобаго, Нова Зеландія і Мальта.